Що мені завжди подобалося в скептиках – то їхній оптимізм. Вони завжди азартно доводять, що будь-які ваші досягнення – це ніщо в порівнянні з труднощами, які чекають попереду. Обставини сильніші за вас – це їхнє кредо. Життя щоразу спростовує цей постулат, але на захист їхньої психіки завжди приходять коротка пам’ять та здатність усе логічно пояснити заднім числом. Особливо коли йдеться про амбіції та досягнення України.
Так було, в 2004, коли ми перестали сидіти на шпагаті багатовекторності. Так було в 2013, коли відстояли свій вибір. Так було і з безвізом, і з асоціацією, і з зоною вільної торгівлі. І з «Києвом за три дні», зрештою, теж. А зараз повторюється та сама історія. Так, старт переговорів про вступ «це лише початок». Так, «вони можуть тривати роками і навіть десятками років». Але можуть і не тривати: майбутнє – штука варіативна. На відміну від минулого – якщо, звісно, не йдеться про росію. Але сьогоднішній путінський бенефіс – це таки беззаперечне минуле, до речі. Всі наративи, які він натужно плів кілька годин поспіль, розбились об один короткий твіт Шарля Мішеля, в якому повідомлялося про чітку європейську перспективу для України. Адже тепер ми – не просто кандидати на вступ, ми перейшли на наступний рівень. І поки триватимуть перемовини про вступ – тобто повноправне членство в ЄС, Україна вже матиме поштовх для подальшого розвитку і певний перелік нових привілеїв. Наразі важко сказати, які саме, адже в кожному конкретному випадку вони різняться. Тому наведу деякі загальні аспекти процесу.
- Доступ до програм і фінансування ЄС: Країна-кандидат отримує можливість користуватись певними програмами і фондами Союзу для підтримки свого економічного та інституційного розвитку. Це може включати фінансову допомогу для реформ і проектів – на додачу до тієї, яку ми вже отримуємо.
- Розширена співпраця: ЄС бере участь у тіснішому діалозі з країною-кандидатом, надаючи допомогу та рекомендації щодо впровадження реформ. Ця співпраця поширюється на різні сфери політики, включаючи політичні, економічні та правові реформи. Тобто це загалом сприяє покращенню клімату у стосунках ЄС та країни-кандидата, адже вона стає «майже своєю».
- Торгівельні переваги: країни-кандидати часто отримують вигоду від преференційних торгових угод з ЄС. Це може сприяти збільшенню економічної інтеграції та доступу до ринку. Для відновлення та стимуляції економіки це дуже корисний пункт. До того ж, він створює передумови для залучення нових інвестицій.
- Політичний діалог: країна-кандидат отримує платформу для регулярного політичного діалогу з установами ЄС та державами-членами. Цей діалог має вирішальне значення для вирішення питань, пов’язаних із процесом приєднання.
- Гармонізація юридичних норм та стандартів: країна-кандидат працює над узгодженням своєї правової та інституційної бази із законами та стандартами ЄС. Цей процес передбачає прийняття та впровадження законодавства ЄС, що своєю чергою посилює економічні зв’язки.
- Зміцнення інституцій: країна-кандидат має бути здатна впроваджувати та виконувати закони та політику ЄС. На тлі війни інституційна стійкість набула надзвичайно великого значення, відтак цей пункт є дуже й дуже на часі.
- Доступ до єдиного ринку. Хоча повний доступ до єдиного ринку ЄС досягається після членства в ЄС, поступ у напрямку узгодження з правилами та стандартами полегшує експансію на ринки Союзу в цілому.
- Демократичні реформи: процес вступу заохочує та підтримує демократичні реформи, включаючи вдосконалення управління, верховенства права та захисту основних прав.
Звісно, це все відбувається не раптово і не водночас. Тут дуже багато залежатиме від України. Але зараз дуже важливо, щоб ми самі, нарешті, перестали недооцінювати власні сили й спроможності. Yes, we can – це гасло дуже на часі. Україна надто довго лишалась у статусі андердога. Пора міняти лігу.
Олексій Кафтан / Ділова столиця
